Вільне програмне забезпечення важливе як ніколи

Річард Столмен

Із 1983 рух за вільне програмне забезпечення проводить кампанії за свободу комп'ютерних користувачів — щоби користувачі управляли програмами, якими вони користуються, а не навпаки. Коли програма поважає свободу користувачів та громади, то вона називається «вільною програмою».

Англійською ми називаємо вільні програми не лише «free», а й «libre», підкреслюючи, що говоримо про свободу, а не про вартість. Деякі невільні програми, як-от Photoshop, дуже дорогі; інші, як-от застосунок Uber, доступні безкоштовно — у будь-якому випадку вони підпорядковують своїх користувачів владі власника програми, а цієї влади ніхто не повинен мати.

Ці дві невільні програми мають дещо спільне: вони обидві є шкідливими програмами. Тобто обидві мають можливості, розроблені для зневаги прав користувача. Власницьке програмне забезпечення наразі є часто шкідливим через те, що влада розробників розбещує їх. Цей каталог містить список близько 550 різних шкідливих функцій (станом на листопад 2021), але це, звісно, лише вершина айсберга.

Із вільним програмним забезпеченням користувачі керують програмою — як особи і як спільноти. Тобто вони контролюють, що чинять їхні комп'ютери (звісно, якщо ці комп'ютери вірні, тобто слухаються саме користувацьких програм).

Із закритим програмним забезпеченням програма контролює користувачів і деякі інші особи (розробник чи “власник”) керують програмою. Тому закрита програма дає владу розробнику над її користувачами. Це несправедливо само по собі. Навіть більше, воно спокушає розробника зневажливо поводитися із користувачами ще й в інших питаннях.

Навіть коли невільні програми прямо не шкідливі, у їхніх розробників є стимул робити їх контролюючими, маніпулятивними і такими, що викликають залежність. Можна говорити, як це робить автор статті, що у розробників є моральний обов'язок не робити цього. Але зазвичай вони переслідують свої інтереси. Якщо ви не хочете, щоб це відбувалося, переконайтеся, що програму контролюють її користувачі.

Свобода означає контроль над своїм власним життям. Якщо ви застосовуєте програму в процесі своєї життєдіяльності, ваша свобода залежить від того, чи контролюєте ви цю програму. Ви заслуговуєте контролю над програмами, якими користуєтеся, тим більше — коли ви застосовуєте їх для того, що у вашому житті важливе.

Для того, щоб користувачі контролювали програму, потрібні чотири найважливіших свободи.

Перші дві свободи означають, що кожен користувач може здійснювати індивідуальний контроль над програмою. Інші дві свободи дозволяють будь групі користувачів разом здійснювати колективний контроль над програмою. Якщо наявні всі чотири свободи, то користувачі повністю контролюють програму. Якщо хоча б однієї з них бракує, то програма є невільною.

Для практичної діяльності застосовуються також інші види робіт, у тому числі рецепти приготування страв, такі освітні роботи, як підручники, такі довідкові роботи, як словники та енциклопедії, а також шрифти для відображення абзаців тексту, електричні схеми, за якими люди роблять апаратуру, взірці для виготовлення прикладних (не тільки декоративних) об'єктів на тривимірному принтері. Оскільки це не програми, рух за вільні програми, строго кажучи, на них не поширюється; однак до них застосовні ті ж самі міркування, які приводять до того ж самому висновку: ці твори повинні нести ті ж чотири свободи.

Вільна програма дозволяє вам копатися в ній, щоб змусити її робити те, що ви хочете (або щоб вона припинила робити те, що вам не за смаком). Можливо, це звучить смішно, якщо ви звикли до запечатаного ящику невільних програм, але у світі свободи це звичайна річ; це хороший спосіб вчитися програмувати. Навіть традиційній американській розвазі — самостійній доробці автомобілів — заважає те, що машини тепер містять невільні програми.

Несправедливість закритих програм

Якщо користувачі не контролюють програму, програма контролює користувачів. Якщо програма невільна, то існує якась особа, “власник” програми, яка контролює програму — і таким чином здійснює владу над її користувачами. Невільна програма — ярмо, знаряддя несправедливої влади.

У обурливих випадках (хоча такі випадки стали цілком звичайними) невільні програми складають так, щоб вони шпигували за користувачами, обмежували їх, піддавали цензурі і зловживали ними. Наприклад, операційна система Apple iThings робить все це, як і Windows на мобільних пристроях з процесорами ARM. У Windows, вбудованих програмах мобільних телефонів і Google Chrome для Windows є універсальний чорний хід, який дозволяє деякій компанії віддалено змінювати програми, не питаючи дозволу. У Amazon Kindle є чорний хід для видалення книг.

Застосування невільних програм в “Інтернеті речей” перетворило б його на “Інтернет телеторговців”, а також на “Інтернет вивідувачів”.

Аби покінчити з несправедливістю невільних програм, рух за вільне програмне забезпечення програми розробляє вільні програми, які дають змогу користувачам визволити себе. Ми почали прокладати цей шлях у 1984 році розробкою вільної операційної системи GNU. Сьогодні GNU працює на мільйонах комп'ютерів, передусім у вигляді поєднання GNU/Linux.

Передача програми користувачам без свободи несправедлива по відношенню до них; проте рішення не поширювати програму не пов'язане з несправедливістю у відношенні до кого-небудь. Якщо ви пишете програму і користуєтеся нею приватним чином, то це не робить іншим нічого поганого (ви втрачаєте можливість зробити добро, але це не те ж саме, що робити зло). Таким чином, коли ми говоримо, що всі програми повинні бути вільні, ми маємо на увазі, що кожна копія повинна приходити з чотирма свободами, але не маємо на увазі, що у когось є обов'язок пропонувати вам копію.

Невільні програми й послуга підміни програм

Невільні програми — історично перший спосіб, яким компанії відбирають у людей контроль над обчисленнями. Сьогодні є й інший спосіб — послуга підміни програм. Цей термін означає покладання на чужий сервер у розв'язанні своїх обчислювальних завдань.

Послуга підміни програм не означає, що програми на сервері невільні (хоча часто так і є). Однак користування нею призводить до тих же несправедливостей, що і користування невільною програмою: це дві дороги в одне й те ж недобре місце. Візьмемо в якості прикладу такої послуги службу перекладу: користувач надсилає текст на сервер, а сервер перекладає його (скажімо, з англійської на іспанську) і відсилає переклад користувачеві. Так от, виконання перекладу знаходиться під контролем оператора сервера, а не користувача.

Якщо ви користуєтеся послугою підміни програм, то оператор сервера контролює ваші обчислення. Це вимагає довіряти усі причетні до обробки дані оператору сервера, якого будуть також примушувати показувати їх державі — тому кого, зрештою, цей сервер обслуговує?

Первинні та вторинні несправедливості

Використовуючи невільні програми чи послуги підміни програм, ви передусім шкодите собі: даєте якійсь особі несправедливу владу над вами. У ваших інтересах — припинити це. Обіцянка не обмінюватися шкодить ще й іншим. Тримати таку обіцянку — зло; порушити її — менше зло; а щоб бути справді чесними, вам слід узагалі не давати цієї обіцянки.

Відомі випадки, коли користування невільними програмами надає прямий тиск, який змушує інших робити те ж саме. Характерний приклад — Skype: коли одна людина користується невільною програмою-клієнтом Skype, від іншої людини теж потрібно користуватися цією програмою — таким чином обидва поступаються своєю свободою (ця ж проблема є у Google Hangouts). Не слід навіть пропонувати користуватися такими програмами. Слід відмовлятися від користування такими програмами навіть на короткий термін, навіть на чужому комп'ютері.

Інша шкода застосування невільних програм і послуг підміни програм полягає в тому, що це винагороджує агресора, заохочуючи подальший розвиток цієї програми або “послуги” і втягуючи у свою чергу ще більше число людей під п'яту компанії.

Усі форми непрямої шкоди посилюються, коли користувач представляє собою громадську установу чи навчальний заклад.

Вільні програми й держава

Громадські органи існують для народу, а не самі для себе. Коли вони проводять обчислення, вони роблять це для народу. Їхній обов'язок — підтримувати повний контроль над цими обчисленнями, аби гарантувати, що ті проводяться для народу належним чином (в цьому полягає обчислювальний суверенітет держави). Вони ніколи не повинні допускати, щоб контроль над державними обчисленнями потрапив у приватні руки.

Щоб підтримувати контроль над народними обчисленнями, громадські органи не повинні виконувати їх за допомогою невільних програм (програм, контрольованих кимось, крім держави). І вони не повинні довіряти обчислення службам, запрограмованим і керованим кимось, відмінним від держави, позаяк це була б послуга підміни програми.

Невільна програма позбавляє вас головного захисту — від її розробника, котрий може допомагати іншим нападати на вас. Microsoft показує помилки в Windows АНБ (державному агентству цифрового шпигунства США), перед тим як їх виправити. Ми не знаємо, чи так само чинить Apple, але ця компанія знаходиться під таким же тиском держави, як і Microsoft. Якщо уряд будь-якої іншої країни користується такими програмами, то це ставить під загрозу національну безпеку. Ви хочете, щоб АНБ мала прохід у комп'ютери вашого уряду? Див. наші рекомендації щодо державної політики із підтримки вільних програм.

Вільні програми й освіта

Школи (тобто вся освітня діяльність) впливають на майбутнє суспільства за допомогою того, чого вони навчають. Вони повинні навчати виключно вільних програм, щоб використовувати свій вплив на благо. Навчати невільної програми — прищеплювати залежність, а це йде наперекір завданням освіти. Навчаючи користуватися вільними програмами, школи будуть спрямовувати суспільство до вільного майбутнього і допомагати талановитим програмістам опанувати цією майстерністю.

Вони будуть виробляти в учнів звичку співпрацювати, допомагати іншим. У кожному класі має бути правило: “Учні! Цей клас — місце, де ми обмінюємося своїми знаннями. Якщо ви приносите в клас програму, ви не можете тримати її при собі — ви повинні обмінюватися копіями з рештою класу, в тому числі вихідним текстом програми на випадок, якщо хтось ще захоче вивчити його. Відповідно, приносити в клас невільні програми не допускається, крім випадку зворотної розробки цих програм”.

Розробники невільних програм хотіли б, щоб ми карали учнів, у яких в душі досить добра, щоб обмінюватися програмами, й припиняли дії тих, хто досить цікавий і хоче змінити програми. Це погана освіта. Докладніше про застосування вільних програм у школах йдеться на http://www.gnu.org/education/.

Вільні програми: не просто “переваги”

Мене часто просять описати “переваги” вільних програм. Але слово “переваги” занадто слабе, коли мова йде про свободу. Життя без свободи — це пригнічення, і до обчислювальної техніки це відноситься так само, як і до будь-якої іншої діяльності в нашому житті. Ми повинні відмовлятися передавати власникам програм або обчислювальних послуг контроль над обчисленнями, які ми проводимо. Це правильно з егоїстичних міркувань; але не тільки з них.

В свободу входить свобода співпраці з іншими. Відмова людям у цій свободі означає, що їх залишають безпорадними, а це початок системи їхнього пригнічення. Ми, члени спільноти вільного програмного забезпечення, дуже добре знаємо, наскільки важлива свобода співпраці, бо наша робота полягає в організованій співпраці. Якщо знайома приходить до вас в гості і бачить, що ви користуєтесь програмою, вона може попросити копію. Програма, яка не дає вам себе розповсюджувати або заявляє, що вам це “не годиться”, антисоціальна.

В обчислювальній техніці співпраця передбачає розповсюдження точних копій програми серед інших користувачів. Вона передбачає також поширення серед них версій з вашими змінами. Вільні програми заохочують ці форми співробітництва, в той час як невільні програми забороняють. Вони забороняють поширення копій, а, відмовляючи користувачам у вихідному тексті, вони не дають їм змогу вносити зміни. Послугипідміни програм призводять до того ж: якщо ваші обчислення проводяться в мережі на чужому сервері чужою копією програми, то ви не можете заглянути в неї, помацати програму, яка проводить ваші обчислення, тому ви не можете ні поширювати, ні змінювати її.

Висновок

Ми заслуговуємо на змогу керувати власними обчисленнями. Як нам її вибороти?

• Відмовляймося від невільних програм на комп'ютерах, якими володіємо чи регулярно користуємось, і відмовляймося від послуг підміни програм.
• Розробляймо вільне програмне забезпечення (для тих із нас, хто вміє програмувати).
• Відмовляймось розробляти чи просувати невільне програмне забезпечення чи програми підміни послуг.
• Поширюймо ці ідеї іншим.
• Кажімо «ні» й зазначаймо підстави цього, коли нам пропонують запустити невільну програму.

Разом з тисячами користувачів ми робимо це з 1984 року, і саме тому у нас тепер є вільна операційна система GNU/Linux, якою може користуватися кожен — і програміст, і непрограміст. Вступайте в наші ряди в якості програміста або активіста. Зробимо вільними всіх користувачів комп'ютерів!